Дата: 25.11.2021
Узагальнення та перевірка знань учнів за розділами: «Географічний простір України»
Мета: перевірити рівень засвоєння знань та практичних вмінь учнів, удосконалити практичні навички роботи з картами, розвивати вміння систематизувати та аналізувати навчальний матеріал.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1.Повторити параграфи розділу ІІ «Географічний простір України».
Завдання з тематичного оцінювання виконати за посиланням:
join.naurok.ua - код доступу 3709211
Дата: 24.11.2021
Тема: Геологічна історія Землі. Геологічне літочислення. Геологічні ери
Мета: ознайомити учнів з геологічною історією Землі та геологічним літочисленням; сформувати уявлення про найважливіші риси геологічної будови України; навчати працювати з геологічною картою.
ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Як ви розумієте вислів слова поета «Ніщо так не допомагає повторювати географію, як виверження вулканів і землетрусів». Обговорення даного вислову наводить на думку, що внутрішні шари земної кори, у різні геологічні періоди, могли бути колись її поверхнею. Чи так це було насправді? Дізнаємось сьогодні під час уроку.
Догеологічний етап розвитку Землі. Історія нашої планети налічує близько 5 млрд років. Перший мільярд років свого існування Земля не мала земної кори. Наша планета являла собою велетенську розігріту кулю. В розплавлених надрах важкі частки опускалися до центру, сформувавши ядро, а легкі піднімалися до поверхні, утворюючи мантію. Планету бомбардували метеорити. Повсюдно вивергалися вулкани. З їх газів виникла первинна атмосфера, але кисню в ній майже не було. Цей етап існування нашої планети називають догеологічним — часом до виникнення земної кори, тобто перших гірських порід.
Відносний та абсолютний вік гірських порід. Геологія — наука про земну кору, її склад, будову, історію розвитку та процеси, що в ній відбуваються. Гірські породи формувалися в результаті дії багатьох внутрішніх і зовнішніх процесів. Деяким гірським породам кілька мільярдів років, іншим — десятки тисяч. Звісно, люди не були свідками всієї історії нашої планети. Тоді ж за якими ознаками вчені її відновлюють? Як визначають вік гірських порід?
Розрізняють відносний та абсолютний вік порід. Відносний вік показує, яка гірська порода виникла раніше, а яка — пізніше, тобто порівнюється час утворення однієї породи відносно іншої. Зазвичай осадові породи, що лежать нижче, утворилися раніше, а згодом на них нашарувалися нові товщі осадових порід. Якщо магматична порода прорізає в надрах землі шари осадових, то вона молодша за них, адже магма занурилася в осадові породи, коли вони вже існували.
Іншим способом визначення відносного віку гірських порід є вивчення решток давніх живих організмів, що в них збереглися. Адже в кожний великий проміжок історії Землі на ній жили певні рослини та тварини. Згодом їх змінювали інші. Наприклад, якщо в гірських породах знаходять кістки динозаврів, це означає, що вони давніші за ті, в яких знаходять скелети птахів і звірів. Кам’яне вугілля з відбитками листків деревоподібних папоротей виникло раніше за буре вугілля з рештками квіткових рослин.
Визначити відносний вік гірських порід — це зробити лише півсправи. Важливо дізнатися, скільки мільйонів або й мільярдів років певній породі, тобто встановити її абсолютний вік. Але чи можливо це? Виявляється, так. У земній корі є свої «геологічні годинники» — радіоактивні речовини, зокрема уран. Із часом він повільно, але зі сталою швидкістю розпадається на свинець (який залишається в породі) та газ гелій (який розсіюється). Для повного розпаду урану необхідно 710 млн років. Знаючи про це, учені точно обчислюють, скільки міститься у гірській породі урану, а скільки свинцю. На підставі цього визначають, як давно виникла порода.
Завдяки вивченню відносного й абсолютного віку гірських порід нашої планети, вдалося встановити, як розвивалася земна кора та як видозмінювалося життя на Землі.
2. З історії виникнення геохронологічної таблиці.
Вільям Сміт був землеміром і дуже спостережливою людиною. Вимірюючи поля та ліси рідної Англії, він збирав і скам'янілі рештки давніх молюсків, які знаходив у земній товщі. Сміт помітив, що кожному шару землі відповідають свої скам'янілості, тобто за окам'янілостями можна визначити: яка порода утворилась раніше, яка пізніше. Так виник метод визначення відносного віку гірських порід. У 1799 році Сміт разом з іншим колекціонером скам'янілих решток Річардсоном склав таблицю відносного віку земних шарів Англії. Так виникла перша геохронологічна таблиця. Вона зберігалась в Лондонському геологічному товаристві як найбільша дорогоцінність.
Пройшло сто років. Француз Анрі Беккерель вивчав світіння солей урану. Якось, декілька днів стояла похмура погода, проводити досліди не було можливості. Загорнута у чорний папір фотопластина і шматочок уранової солі чекали на сонячний день у темній шафі. Як же згодом був здивований Беккерель, коли пластина виявилася засвіченою. Так було відкрито радіоактивне випромінювання. Досліди Беккереля продовжило подружжя Склодовських-Кюрі. Саме П'єр Кюрі першим заявив про те, що радіоактивний розпад елементів дає можливість встановлювати вік гірських порід. На його заяву не звернули увагу. Пройшло 4 роки і американцем Болтвудом була складена перша таблиця абсолютного віку геологічних утворень.
Розвиток Землі у ранні геологічні ери. Архейська ера (з грецької — давній) тривала від 4 до 2 млрд років тому і становить половину всієї геологічної історії планети. Життя у ті часи не існувало. Хлюпотіло море. Вулканізм мав глобальний характер. Первинні материки мали вигляд велетенських застиглих потоків лави.
Протерозойська ера (з грецької — раннє життя) охопила відрізок часу від 2 млрд до 570 млн років тому й становить ще 40 % геологічного часу. На думку вчених, земна кора залишалася неспокійною. Літосфера розтріскалася на велетенські плити, які почали дрейфувати. Процеси вулканізму й активного горотворення локалізувалися на краях літосферних плит. Наприкінці протерозою відбулася байкальська епоха горотворення. Нині на місці її прояву знаходяться сильно зруйновані брилові гори. Близько 3 млрд років в Океані на мілководді виникли перші мікроорганізми. Наприкінці протерозойської ери в океанах панували водорості та прості м’якотілі тварини, які після себе майже не лишили слідів існування.
Разом архейську та протерозойську ери називають докембрієм (за назвою першого періоду наступної Палеозойської ери), який охоплює 90 % усього геологічного часу. Проте поки що небагато накопичено знань про ті віддалені часи, тому дві перші ери не поділяють на геологічні періоди.
Розвиток Землі у палеозойську еру. Палеозойська ера (з грецької — давнє життя) розпочалася 570 млн років, а закінчилися 240 млн років тому та становить 6 % від усього геологічного часу. Про цей відрізок історії Землі накопичено чимало знань, тому Палеозойську еру поділяють на шість геологічних періодів. Перші три становлять ранній палеозой, три наступні — пізній палеозой.
У ранньому палеозої материки й океани зовсім не були подібні до сучасних. У південній півкулі існував давній материк Гондвана, а у північній — кілька окремих материків: Лаврентія, Сибір (Ангарида), Європа й інші. На краях тодішніх літосферних плит відбувалося каледонське горотворення. Нині ці давні гори сильно зруйновані зовнішніми процесами. У середині плит формувалися величезні рівнини. В ранньому палеозої життя вирує лише в Океані. Панують водорості, а серед тварин — медузи, губки, молюски, давні ракоподібні істоти трилобіти. В силурійський період перші рослини вийшли з Океану на заболочені ділянки суходолу та наситили повітря киснем.
У пізньому палеозої внаслідок пересування літосферних плит вони поступово зближуються і наприкінці Пермського періоду утворюється надматерик Пангея (з грецької — уся земля), який оточують океани Панталасса (з грецької — усе море). При цьому по лініях зіткнення давніших материків відбувалося герцинське горотворення. В Україні на той час сформувалися гори на місці Донецького кряжу та рівнинної частини Криму. В Океані панівною групою тварин стають риби. На суходолі за умов вологого і теплого клімату серед деревоподібних папоротей літали велетенські комахи. З води вийшли на суходіл велетенські земноводні — родичі сучасних жаб.
Розвиток Землі у мезозойську еру. Мезозойська ера (з грецької — середнє життя) тривала від 240 млн до 67 млн років тому і становить близько 3 % від усієї історії розвитку земної кори. Вона складається із трьох геологічних періодів: тріасового, юрського та крейдового. Клімат материка Пангея стає сухим і спекотним. Де призводить до вимирання вологолюбної флори і фауни пізнього палеозою. Папороті змінюють посухостійкі голонасінні рослини, а земноводних тварин — плазуни (рептилії), яких назвали динозаврами (у перекладі — страшна ящірка). Останні опанували усі сфери життя: суходіл, повітря й воду.
Наприкінці тріасового періоду Пангея починає розколюватися на два материки: південний — Гондвану, північний — Лавразію. Між ними виникає океан Тетіс. До кінця мезозою ці материки продовжують розколюватися на сучасні континенти. Внаслідок розсування материків виникають улоговини сучасних океанів. У місцях зіткнення літосферних плит відбувається мезозойське горотворення.
У середині мезозою з’явилися квіткові рослини, перші птахи та ссавці. Спочатку ці тварини були малочисельними та невеликими за розмірами й суттєвої конкуренції динозаврам не становили. Але вони мали неабияку перевагу порівняно з рептиліями — теплокровність, що дало їм змогу вижити в епохи суттєвого похолодання клімату.
Розвиток Землі у кайнозойську еру. Кайнозойська ера (з грецької — нове життя) розпочалася 67 млн років тому і триває донині. Вона становить менше 1 % геологічної історії. Її поділяють на три геологічні періоди: палеогеновий, неогеновий і четвертинний (або антропогеновий). Материки й океани поступово набувають сучасних обрисів. У місцях зіткнення літосферних плит проявляється альпійська епоха горотворення, в результаті якої утворюються величезні пояси гір. Серед них — Карпати та Кримські гори. Давні плазуни й динозаври вимерли ще в кінці мезозою. Клімат палеогену та неогену був теплим і вологим, тому на суходолі на той час жили теплолюбні рослини та тварини. В четвертинному періоді відбувається різке похолодання клімату, що спричиняє чотири епохи зледеніння у північній півкулі Землі. Максимальна з них, Дніпровська, досягла території України. Це суттєво вплинуло на склад гірських порід, змінило рельєф, а також видовий склад рослин і тварин. Антропоген — час появи та розвитку людини.
Робота самостійна .Перегляньте відео та виконайте завдання.Зіставляючи геологічну і тектонічну карти України(атлас ст. 16-17), а також текст підручника, визначте породи якого складу і періоду переважають у межах основних тектонічних структур. Результати запишіть у зошит у вигляді таблиці:
Тектонічна структура | Період утворення і склад |
Східноєвропейська платформа Український щит Дніпровсько –Донецька западина Волино-Подільська плита Причорноморська западина |
|
Молоді платформи Західноєвропейська Скіфська |
|
Області альпійської складчастості Карпатська складчаста система Кримська складчаста система |
|
ПІДСУМОК
Тепер ви знаєте, що геологічна будова території України є результатом дії складних процесів, які тривали протягом багатьох геологічних ер та періодів — від докембрійської до сучасної. Різні умови формування обумовили особливості окремих частин території ,які відображаються на геологічних картах.
Домашнє завдання
1. Прочитати параграф відповідно до теми
2. Виконати онлайн-завдання за посиланням:
join.naurok.ua - код доступу 5282176
Немає коментарів:
Дописати коментар